Где купить Любань Cocaine МЕФ Каннабис

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Эх, ребятки, сегодня я хочу рассказать вам просто невероятную историю, которая произошла со мной несколько лет назад.

Однажды вечером, довольно поздно, я решила сделать что-то особенное. Я решила купить кокаин. Через своих связей среди нарков, я узнала, что один тип, назовем его Джонни, может помочь мне в этом деле.

Я связалась с Джонни и договорились о встрече в заброшенном складе на окраине города. Я была на взводе и никакими пэпсами не боялась. Как только я пришла на место, Джонни вытащил из кармана небольшой пакетик с белым порошком и сказал: "Держи, дорогая, не бодяженный кокаин. Закладки будут взрывные!"

Я счастливо улыбнулась и положила пакетик в свою сумочку, даже не задумываясь о последствиях. Моя цель была только веселье и эксперименты. И вот, наконец-то наступила ночь, когда я решила попробовать эту закладку.

Я села за руль своего Мерседеса и отправилась на крышу высотного здания, где я уже заблаговременно припарковала свою машину. Став супервзрывной бомбой, я раздала друзьям по номерам, чтобы они тоже пришли на крышу.

Людей собралось довольно много. Мы все были нарки и даже не скрывали этого. Мы смеялись, шутили и шеймили друг друга, чувствуя себя настоящими королями мира наркотиков. Одни юзали кокаин, другие спайсик или что-то еще, но это не имело значения. Мы были свободны и счастливы в своем безумии.

А вот и момент истины! Я достала пакетик с кокаином и аккуратно насыпала его на зеркальце, которое было у меня в сумочке. Вдыхнув запах, я заметила, что в воздухе повисла особая атмосфера. Я почувствовала, как энергия и сила наркотика проникли в каждую клеточку моего организма.

Я поняла, что настало время танцевать. Заводная музыка зазвучала из моего Мерседеса, и я начала двигаться в такт. Ритм музыки и кокаин превратили меня в настоящую танцующую богиню.

Я стояла на крыше, в окружении своих друзей, и казалось, что мы слились воедино с ночным городом. Свет фонарей, мерцающие звезды и блеск наших глаз создавали неповторимую картину.

Мы танцевали до рассвета, несясь в своем безумии и ощущая себя неуязвимыми. Ведь мы были нарки, мы были свободны и ничто не могло нас остановить.

Но со временем эффект кокаина начал угасать, и я осознала, что все это было всего лишь иллюзией. На самом деле, мы были просто группой потерянных душ, которые пытались заполнить пустоту в своей жизни наркотиками.

Я посмотрела на своих друзей, и в их глазах я увидела ту же печаль и одиночество, которые я испытывала сама. Мы начали ходить на лекции, сеансы психотерапии и поддерживали друг друга.

И поэтому, ребятки, я сегодня могу сказать – я больше не юзаю. Я не нарк, я осознанная и счастливая человеческая сущность, которая нашла смысл и радость в жизни. Настоящая жизнь ждет нас на твердой почве, а не на том туманном пути саморазрушения.